Місце людини в природі, навколишньому середовищі

Людина належить до царства Тварини, типу Хордові, класу Ссавці. Загальноприйнятою в науці є теорія походження людини від мавпоподібних предків. Людина анатомічно й фізіологічно дуже схожа на тварин свого класу, але, на відміну від тварин, людина розвивається внаслідок дії двох програм: біологічної та соціальної. Наприклад, мовлення як елемент соціальної програми розвивається в дитини тільки в людському суспільстві, серед людей, що говорять.
Соціальний розвиток людини привів до розвитку інтелекту та створення об’єктів і процесів, нехарактерних для живої природи. Практична діяльність людини стала потужним фактором, що перетворює природу, у багатьох випадках, на жаль, негативним. Нераціональне природокористування порушує екологічну рівновагу й призводить до екологічних катастроф.
Екологія — наука про взаємодію живих організмів між собою та із середовищем існування. Екологічна обстановка — стан природних факторів.

Зелена книга України

 Зелена книга України є офіційним державним документом, в якому зведено відомості про сучасний стан рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, та типових природних рослинних угруповань, які підлягають охороні.

У кожній з 160 статей міститься така інформація:

Наукова назва рослинного угруповання, його синфітосозологічний індекс, клас, категорія, статус, поширення в Україні, фізико-географічні умови, біотоп, фітоценотична, аутфітосозологічна та ботаніко-географічна значущість, ценотична структура та флористичне ядро, потенціал відновлюваності, вид режиму збереження, біотехнічні і созотехнічні рекомендації, джерела інформації, картосхема поширення угруповання.

У книзі подано 88 ілюстрацій рідкісних угруповань. Вміщено також нормативні документи про Зелену книгу України.

Книга служить довідковим матеріалом для державних, наукових і громадських установ та організацій, навчальних закладів, фахівців у сфері збереження біорізноманіття, активістів зеленого руху.

На цьому сайті представлено всі видання Зеленої книги України починаючи з 1987 року.

Для чого потрібно охороняти природу ?

Природа - це те, що нас оточує, те, що нам віддане у користування. Але ніяк це не означає, що ми маєм право просто користуватись дарами природи, нічого не віддаючи їй на взайм. Адже дуже важливо шанобливо, з повагою і вдячністю відноситись до навколишнього середовища. Нам обов"язково потрібно насаджувати дерева, прочищати водойми, допомагати з їжею (особливо взимку) тваринам та птахам, які не впадають в сплячку і не перебираються до теплих країн. Ні в якому разі не можна залишати сміття в лісі чи на галявині, безжалісно нищити рослин і тварин задля своїє втіхи.

   Адже, все, що ми робимо колись та обов"язково повернеться до нас зторицею.

Природа України багата і різноманітна.Але вона требує охорони.

Великої школи довкіллю завдає недбайливе видобування корисних копалин,що ведеться відкритим способом.
Останнім часом в Україні вирубується багато лісів.Без них не буде де сховатися тваринам.Без лісів не буде травоїдних тварин,а без них і хижих.
Від вирубування лісів і осушення боліт миліють,а в спеку пересихають водойми.
Непоправної шкоди всій Україні завдала аварія на Чорнобильській атомній станції.
Для збереження природи створено заповідники.
Треба охороняти природу,адже без неї і не буде людей.

Дніпровсько-Орільський заповідник

Дніпровсько-Орільський заповідник розташований в заплаві середнього перебігу річки Дніпро в Дніпропетровській області, неподалік села Кировське. Площа Дніпровсько-Орільського заповідника 3766 га. До території заповідника входить акваторія Дніпра шириною 50 м. Географічні і кліматичні особливості місцевості Дніпровсько-Орільського межиріччя зумовили її заселеність вже в ранні історичні епохи, з часів кам'яного віку. На території селища досліджено декілька поселень епохи бронзи, зрубової культури (кінець III - початок I тисячоліття до нашої ери). На рубежі I і II тисячоліть нашої ери Дніпро був головною водною магістраллю знаменитого шляху "з варяг в греки". Река Оріль служила кордоном між Руссю і володіннями половців. У козацьку епоху відбувається поступове заселення Дніпровсько-Орільського межиріччя. Ще декілька десятиліть тому під охорону держави були взяті Обухівські плавні - величезний лісовий масив на землях лісництва Кировського і дніпровських островах - Кам'янистому, Свинячому і Довгому. Цій ділянці був дан статус "загальнозоологічного заповідника республіканського значення". Тут на площі близько 700 гектарів заплавні плавневі ліси лівобережжя Дніпра сполучаються з лугами і високотравними болотами. За радянських часів в ці Обухівські ліси часто випускали тварин, які завозили на Дніпропетровщину з метою акліматизації. У 1990 році Обухівські плавні стали основою нового заповідника - Дніпровсько-Орільського.

Землі заповідника – це реліктові залишки дніпровських плавнів з системою боліт, озер, стариць, проток, піщаних терас берегів. Дніпровсько-Орільський заповідник У рослинному покриві заповідника переважають дубово-кленові ліси. Незначну площу займають ліси з верби білої, тополі білої, осокора і вільхи. До Червоної книги України занесено 25 видів рідкісних рослин. Фауна заповідника - це понад 4000 видів, у тому числі характерних представників іхтіофауни. Тут зустрічаються: косуля, лисиця, єнотоподібна собака, кабан, видра, заєць, борсук, горностай й ін. Одних лише птахів в заповіднику - 149 видів, риби - більше 30 видів. Приорільські землі - один з екологічно стабільних районів - тому, що край цей майже не змінила індустріалізація. З кожним роком зростає рекреаційне навантаження в районі Орільського гирла. Головне питання на сьогодні - як раціонально поєднати рекреаційні потреби мешканців індустріального міста і зберегти природне багатство Придніпров'я.

Природні заповідники України

Природні заповідники України — це природоохоронні, науково-дослідні установи загальнодержавного значення, покликані зберігати в природному стані типові або виняткові для даної ландшафтної зони природні комплекси з усією сукупністю їх компонентів, вивчати природні процеси і явища, що відбуваються в них, розробляти наукові засади охорони навколишнього середовища, ефективного використання природних ресурсів та екологічної безпеки. Ділянки землі та водного простору, що належать до заповідників, вилучаються з господарського користування. Заповідник — вища форма охорони природних територій, природна лабораторія, де ведуться комплексні наукові дослідження. Заповідники є в кожному великому природному комплексі.

Перелік природних заповідників 

Назва	Рік створення	Площа, га	Область
Природний заповідник «Горгани»	1996	5 344,2	Івано-Франківська область
Дніпровсько-Орільский природний заповідник	1990	3 766,2	Дніпропетровська область
Древлянський природний заповідник	2009	30 872,8	Житомирська область
Природний заповідник «Єланецький степ»	1996	1 675,7	Миколаївська область
Казантипський природний заповідник	1998	450,1	Автономна Республіка Крим
Канівський природний заповідник	1923	2 027	Черкаська область
Карадазький природний заповідник	1979	2 872	Автономна Республіка Крим
Кримський природний заповідник Філії: «Лебедині острови»	1923	44 175	Автономна Республіка Крим
Луганський природний заповідник Філії: Станично-Луганський заповідник, «Провальський степ», «Стрільцівський степ»	1968	2 122	Луганська область
Природний заповідник «Медобори»	1990	10 521	Тернопільська область
Природний заповідник «Мис Мартьян»	1973	240	Автономна Республіка Крим
Природний заповідник «Михайлівська цілина»	2009	882,9	Сумська область
Опукський природний заповідник	1998	1 592,3	Автономна Республіка Крим
Поліський природний заповідник	1968	20 104	Житомирська область
Природний заповідник «Розточчя»	1984	2 084,5	Львівська область
Рівненський природний заповідник	1999	42 288,7	Рівненська область
Черемський природний заповідник	2001	2 975,7	Волинська область
Український степовий природний заповідник Філії: «Хомутівський степ», «Кам'яні могили», «Крейдова флора»	1961	3 335,6	Донецька, Запорізька, Сумська області
Ялтинський гірсько-лісовий природний заповідник	1973	14 523	Автономна Республіка Крим